You cannot copy content of this page
На головну / НОВИНИ / Чи знаємо ми, що таке фемінітиви, звідки взялися і для чого вони потрібні

Чи знаємо ми, що таке фемінітиви, звідки взялися і для чого вони потрібні

Спецвипуск

Упродовж останніх кількох років тривають дискусії щодо доцільності вживання фемінітивів – слів жіночого роду на позначення професій, посад, статусу, діяльності жінок. Вони не вщухли і після того, як було внесено зміни до українського правопису, які чітко окреслили способи творення фемінітивів. Прихильники їхнього використання наголошують на тому, що фемінітиви є органічними українській мові та роблять жінок видимими в суспільстві. Противники переконані, що це – штучно вигадана проблема і знущання з мови. Яке місце займають фемінітиви в українській мові та наскільки є важливими в спілкуванні, журналісти редакції газети «Сільські новини» та сайту ГорностаївкаINFO спробували розібратися за допомогою фахівчинь і мешканок Горностаївщини

Подобається – не подобається…

Ні у кого з нас давно не викликають подиву слова, які ми звикли вживати, наприклад – вчителька, швачка, прибиральниця… Однак значна їх частина чомусь не сприймається. Одна з наших читачок на опитування редакції у Фейсбук (https://www.facebook.com/groups/620411551730034/posts/1184709781966872/) зазначила:
«У повсякденному житті використовую, мабуть, більш мимовільно, але в офіційному мовленні уникаю. Ставлюся негативно. Саме їх звучання, на мій погляд, більш дискримінує жіночий рід» (Julia Gavrilyk-Gudzovataya).
«Мені не подобаються фемінітиви, вони звучать дещо не серйозно. Наприклад, учитель звучить краще, ніж учителька, більш офіційно», — зазначила читачка Оксана Краснопер.


Тобто виходить, що, коли йдеться про менш престижні професії, не пов’язані з ресурсами й ухваленням рішень, то їх пов’язують лише з жінками і, відповідно, в назвах звучить жіночий рід. Коли ж мова про посаду, статус жінки, вони чомусь зникають.
«Вважаю, фемінітиви потрібні, адже вони підкреслюють стать. Це можна простежити найкраще у професійній лексиці. Скажімо, погодьтеся, є різниця — журналістка чи журналіст. Гадаю, аби на чоловіка сказали директорка — більшість представників чоловічої статі сприйняли це як образу. То чому назви посад, більшість із яких мають керівні засади, мають бути лише одного роду — чоловічого? А де ж гендерна рівність?» — прокоментувала журналістка Оксана Савченко.
І справді: фемінітиви — це про те, що Є жінки в професії.
Це — слова жіночого роду, парні словам чоловічого роду: секретар — секретарка, продюсер — продюсерка, архітектор — архітекторка.
Фемінітиви роблять жінок більш видимими у суспільстві. А мова – це не просто інструмент спілкування, це ще й відображення нашого світосприйняття. Можна скільки завгодно казати, що все одно – чоловік чи жінка, головне – професіонал(ка) своєї справи. Але відсутність фемінітивів у мові виражає нерівності між чоловіками та жінками, применшуючи досягнення жінок у різних сферах і професіях.
Хотілося б звернути увагу на цікаві нюанси. Візьмемо слово «доярка», яке відоме усім, а ось від нього утворене слово «дояр», мабуть, мало хто знає, бо у цій професії рідко зустрічаються чоловіки. А медбрат у ділових документах, згідно із вимогами, позначається як «медсестра» незалежно від статі — хоча ми звикли в усному спілкуванні називати «медбратом».

Історія була немилосердна не тільки до української мови, а й до жінок

В українській мові фемінітиви — явище не нове. Дослідниця історії українських фемінітивів Марія Брус вказує, що виникнення слів жіночого роду сягає ще дописемної доби. Найдавніші писемні пам’ятки фіксують перший фемінітив — княгиня. До складу першого українського друкованого словника — «Лексиса» Лаврентія Зизанія, 1596 рік — увійшли сім жіночих найменувань (горбата, дочка, медведиця, молодиця, невістка, скорчена, сляка). Із часом їхня кількість постійно збільшувалася.


Фемінітиви були і є природною частиною української мови. Вони присутні у словниках Бориса Грінченка, Дмитра Яворницького, Агатангела Кримського. Їх вживала українська інтелігенція і навіть “простий нарід”.
«Існування фемінітивів ми можемо відстежувати за весь час існування України як держави. Різниця лише в тому, що кількість фемінітивів, які використовувалися в українській мові в різні періоди, або зростала, або зменшувалася. Це залежало від державного устрою країни, а також від того, хто в цей період перебував при владі», — залишила свою думку в опитуванні редакторка сайту Нижні Сірогози.City  Віта Копенко.


Ми звернулися до викладачки української мови та літератури Горностаївського ліцею № 1 Наталії Козлової з проханням навести приклади вживаних фемінітивів в українських творах.
Фемінітиви та їх вживання є ознакою сучасності. Водночас, це й повернення до найкращих традицій, які є в українській культурі та мові. Якщо поглянути з історичної точки зору, то вже в найперших українських текстах 11-го століття ми зустрічаємо загальні жіночі назви. А в творах українських письменників та поетів кінця 19-го–початку 20-го століття, побачимо, що було чимало фемінітивів в українській мові. Так, у рукописній праці Нестора Літописця «Повість врем’яни літ” фіксуємо такі фемінітиви, як жона, дочка, поганка, княгиня. Пригадаймо твори Нечуя-Левицького, зокрема — «Кайдашева сім’я», де вживалися такі слова як «Кайдашиха», «попівна». Поетеса, відома феміністка Леся Українка, вживала фемінітиви у своїй творчості, й була задоволена, що це помічають критики, ставлячи поряд поетів і поетес, літераторів і літераторок. У творах Тараса Шевченка часто вживалися деякі назви жінок за їх діяльністю: гетьманша, полковниця, копитанша, сотничка, титарівна, швачка, натурщиця, ключниця, знахурка, шинкарка, перекупка…. На жаль, із часом фемінітиви губилися, роль жінки в пофесії принижувалася, — розповіла Наталія Козлова.
Значна кількість науковців, наприклад  Іван Огієнко та Михайло Гінзбург, стверджують, що гендерні мовні особливості були витіснені з української мови у 30-х рр. ХХ ст. під впливом російської. Причину зникнення лінгвісти вбачають у русифікації української мови та письма. Поступово фемінітиви почали відновлюватися з 1991 року.

Мова як засіб гендерної політики

Думаю, у багатьох нові слова — фемінітиви ще довго викликатимуть спротив. Адже у нас такий «менталітет» — будь-що нове сприймаємо насторожено. А ще тому, що мислимо стереотипами, не помічаючи, що світ швидко змінюється, жінки здобувають дедалі більше прав, стають міністерками, редакторками, дослідницями, офіцерками, професорками. Мова, як жива система, також змінюється – і вже через покоління ці слова будуть звичними.
«До них просто треба звикнути,достатньо почати вживати в школах, і діти понесуть їх в життя», — вважає Ольга Андрієвська (з опитування).
Про це, під час нашої розмови, розмірковує також викладачка української мови та літератури Наталія Козлова:
Життя жінки в сучасному світі вже давно не обмежується домашньою сферою – вони освоюють багато професій. Тож у рамках гендерної політики і мова потребує реформування, адже сучасні мовні норми, як дехто переконаний, сприяють дискримінації жінок і завищують значимість чоловіків. Завдання фемінізмів — відновити гендерно-лінгвіністичну рівність. Мова — вона жива: змінюємося ми, і вона ж також поповнюється новими словами. І це природно. А діти сприймають фемінітиви як звичне явище. На уроках використовуємо вправи на творення фемінітивів за допомогою суфіксів –к, -ин, -щ. Втім, не від усіх слів можна утворити фемінітив. У таких випадках до чоловічого роду додаємо слово пані. Звісно, треба знати правила творення фемінітивів, і тоді нові слова не викликатимуть супротив. Я вважаю, фемінітиви збагачують нашу мову, дають можливість не використовувати суржик, не принижують статус жінки, коли кажуть про її діяльність у чоловічому роді.
Як утворювати фемінітиви? Пропонуємо три відеоуроки з поясненнями, які підготувала кандидатка філологічних наук Олена Масалітіна — їх можна переглянути на сайті «Повага. Компанія проти сексизму».

У назвах професій офіційно дозволили використовувати фемінітиви

Використовувати фемінітиви у назвах професій дозволив відповідний наказ «Про затвердження Зміни № 9 до національного класифікатора ДК 003:2010» — його опубліковано на сайті Мінекономіки. Такі зміни стали можливими після ухвалення Кабміном нової редакції Українського правопису, яка почала діяти з 3 червня 2019 року. Відтепер у кадрових документах назву професії, за бажанням, можна вказувати у жіночому роді. Керуватися треба пунктом 4 параграфа 32 Українського правопису, схваленого постановою Кабміну від 22.05.2019 р. № 437.
Спеціалістка з кадрових питань Горностаївської селищної ради Марія Соломонова пояснює:
За потребою користувачок, при внесенні запису про назву роботи до кадрової документації окремих працівниць професійні назви робіт можуть бути адаптовані для означення жіночої статі особи, яка виконує відповідні роботи. Наприклад: соціологиня, бухгалтерка, юристка, землевпорядниця, спеціалістка…
Вживати фемінітиви чи ні – добровільна справа кожної і кожного. Однак пригадаймо, що способи творення слів жіночого роду від чоловічого ми вивчали ще у школі. А Словник української мови в 11 томах містить близько 1 500 таких пар. Сьогодні в українській мові відбувається конструювання нових фемінітивів, адже з’являються нові професії (наприклад, галузь інформаційних технологій), а отже – і жінки у них, а також відкрився доступ жінок до тих сфер, які раніше вважалися «чоловічими». Тож, якщо ми хочемо, аби наші діти (зокрема – дівчата) реалізувалися і були щасливими, давайте формувати дружній для них світ, у якому є місце не лише чоловікам, а й жінкам.
Любов РУДЯ

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Interne.

Про Горностаївка INFO

Перевірте також

Змінили механізм держпідтримки для аграріїв

Раніше величезні дотації отримували саме агрохолдинги. Сьогодні 4,5 млрд грн ми вкладаємо в підтримку малих …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *