You cannot copy content of this page
На головну / НОВИНИ / РОЗДУМИ З ПРИВОДУ…

РОЗДУМИ З ПРИВОДУ…

«Сільські новини» — газета для Вас і про Вас!

Сьогодні, 19 листопада, минає 25 років, як я переступила поріг редакції газети «Сільські новини» – часопису Горностаївщини. Ніби так недавно, а вже чверть століття пролетіло звідтоді, як взяла на себе відповідальність зберегти місцеве друковане видання та розвивати його. Думаю, мені це вдалося. До цього часу… Адже зміни за ці роки відбулися значні.

Пригадую, коли приступила до редакторських обов’язків, наклад газети був 450 екземплярів. Роки були не з легких – багагато хто пам’ятає, як жилося у 1996 – 2000 роках. Це були тяжкі роки випробування для людей: заборгованість із заробітної плати та пенсії по 3–6 місяців, і ту видавали банками, цукерками, меблями – тобто, так званим «взаємозаліком». Тож проблематично було робити передплату газети, платити за папір та друк видання, видавати заробітну плату працівникам редакції. І сьогодні зав-дячую усім працівникам редакції, зокрема ветеранам районної журналістики – Григорію Чеверді, Григорію Горошинському, Ярославі Германюк – які з розумінням ставилися до проб-лем та допомагали їх долати.
Не буду розповідати про те, як тоді газета версталася не на комп’ютері, а на лінотипі, та верстка була ручна. Як купили комп’ютерну техніку, а її викрали, та ми зібрали кошти і знову придбали… Все це вдалося пережити.

«Сільські новини», 1967р.

І наперекір усім негараздам – газета виходила… Редакція знаходила вихід – і в цьому нас підтримували не лише читачі, а й сільгоспвиробники: газету передплачували підприємства своїм працівникам, а розраховувалися пшеницею та насінням соняшника. Все це доводилося везти до млина та олійниці, переробляти на муку та олію – і таким «взаємозаліком» розраховуватися з працівниками редакції. Але ж на папір та друкування газети потрібні були «живі» гроші – у цьому вже допомагали районна рада та райдержадміністрація, які виділяли кошти на висвітлення своєї діяльності, їх напряму віддавали друкарні.
Як не було в той час тяжко жити людям, але вони передплачували газети та журнали, хотіли знати, чим живе країна та громада Горностаївщини. Районна газета тоді досягла тиражу до 3,5 тисячі екземплярів, згодом стабільно мала 2,5 тисячі.
З активним впровадженням Інтернету наклад дещо знизився, але до 2 тисяч передплатників ми мали до 2020 року, доки Укрпошта не позакривала у селах свої відділення і перейшла на виїзне обслуговування. Втім, 1,5 тисячі передплатників сьогодні маємо. Поки що…
Якою буде завтрашня доля газети – не можу передбачити. І приступаючи до написання цього матеріалу, мимоволі свердлить свідомість думка: «Чи вистоїш ти, газето, перед новими викликами, як вистояла в часи своєї 86-річної історії?»
Питання це не риторичне. Наступ комп’ютерного інформаційного простору, територіальа та поштова реформи, мов цунамі, зносять все більше друкованих ЗМІ на своєму шляху. Змітають жорстоко, безжалісно, безкомпромісно. Понад 200 друкованих газет зникло в Україні після 2018 року. На Херсонщині нинішнього року вже припинили свій вихід Голопристанська та Верхньорогачицька газети, в більшості редакцій залишилися 1–2 працівники. Передплата йде туго, якщо не сказати – зовсім не йде, бо листоноші не займаються передплатою, як це було раніше. Мало того, не доносять газети передплатникам додому (хоча за цю послугу пошта отримала майже 50 % від вартості газети), і люди запитують: «а для чого передплачувати газету, якщо її не отримуєш?». Те, що редакції намагаються організувати передплату, теж не врятує, адже до кожного села дійти проблематично.
Зупинімося ж на мить і поміркуймо.

«Сільські новини», 1972р.

За понад як вісімдесят шість літ, часопис «Сільські новини» пройшов тернистий шлях. Разом із читачем переживав колективізацію, жорстоку кровопролитну війну, повоєнну відбудову, соціалізм, був свідком боротьби за Незалежність, двох Майданів та війни на Сході України. Разом з тим, на сторінках газети відображалася історія району, та імена людей, які творили його історію. І можна сказати: душа газети все ще залишається з народом.
Та нині, крім пандемії коронавірусу, ми переживаємо «коронавірус політичний». На жаль, від багатьох політиканів, які майже нічого не читають, можеш почути, що сьогодні не потрібні газети. Адже є комп’ютери, смартфони, є Інтернет… Тож усім пенсіонерам треба опановувати новітні технології отримання інформації. А в них вони запитали? Хоча, направду, коли спостерігаєш, як коментують публікації в соцмережах, то складається враження, що більшість читають тільки заголовки.

«Сільські новини», 1972р.

Утім, за будь-яких умов, горностаївська районка залишається промінцем місцевого громадського життя, особливо для сивочолого покоління та для тих людей, яким не байдужа доля громади.
За моїми спостереженнями, останнім часом поглиблюється прірва між минулим та майбутнім, особливо – між старшим поколінням та молодим, гарячим і часом нерозважливим. Забуваємо, що газета – це часточка душі читача, що це історія краю, яка зберігається десятиліттями.
Сьогодні багато хто ставить під сумнів існування місцевого друкованого видання… Деякі депутати вважають, що не потрібно в газеті інформувати, чим живе громада, обґрунтовуючи тим, що можна прочитати все в інтернет-мережі. А погляньте на сторінку будь-якої громади Херсонщини – чи знайдете там, крім вітань, якусь інформацію про справи громади?! Інтернет-мережа – це добре, але люди живуть не в оманливому, а в реальному світі, тож їм потрібна реальність. Якщо зникнуть місцеві газети, то про реальне життя громад у віддалених селах та його людей ніхто скільки не писатиме.
Як на мене, то разом з цим ставиться під сумнів не просто газета, а далека і близька історія, культура, духовність. Ставиться під сумнів збереження історії краю. Скажіть, хіба не життєво важливо кожному дізнаватися про дії місцевої влади, проблеми економіки, комунальних підприємств, територіальних громад?

«Сільські новини», 1967р.

Переконана: газета потрібна багатьом, і її необхідно зберегти. Тож звертаюся до депутатів та очільників Горностаївської та Костянтинівської територіальних громад: передбачте кошти на висвітлення своєї діяльності у газеті. Кошти невеликі, але важать багато, як для інформації мешканців громад, так і для збереження друкованого видання.
Водночас: шановні керівники підприємств, організацій, підприємці та просто не байдужі люди, долучайтеся до акції «Подаруй газету ветерану» – передплатіть газету працівникам, ветеранам вашого підприємства, рідним, близьким та знайомим. Пам’ятайте, що «Сільські новини» — свідок і літописець всіх подій, якими жила, живе і житиме Горностаївщина.
Тож давайте збережемо це унікальне видання та передплатимо його на 2022-й рік. Ми ж не гірше живемо, ніж 1996 року! Вартість газети на місяць (а це 4–5 випусків) – 24 гривні.

Любов РУДЯ, редактор газети «Сільські новини»

Про Горностаївка INFO

Перевірте також

Перша в Україні ділянка люфи на Херсонщині відразу стала «рекордсменкою»

До Національного реєстру рекордів внесли першу в Україні спеціалізовану ділянку з вирощування люфи — «рослинної …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *