You cannot copy content of this page
На головну / ІСТОРІЯ / ВОГОНЬ ЧОРНОБИЛЯ ОБПАЛИВ ЗЕМЛЮ І ДУШІ МІЛЬЙОНІВ ЛЮДЕЙ

ВОГОНЬ ЧОРНОБИЛЯ ОБПАЛИВ ЗЕМЛЮ І ДУШІ МІЛЬЙОНІВ ЛЮДЕЙ

26 квітня над усією Україною вдарить чорнобильський дзвін, щоб нагадати про страшну трагедію. Те, що сталося 1986 року, стало локальною катастрофою з глобальними наслідками – вибух ядерного реактора четвертого енергоблоку ЧАЕС зруйнував життя тисячам людей і утворив багатокілометрову зону відчуження.

І навіть важко спрогнозувати, чим би обернулася трагедія не лише для України, а й всього світу, якби не подвиг простих людей: ризикуючи власним життям і здоров’ям пожежники, медики, правоохоронці, будівельники, учені врятували нас від подальшого поширення радіації.
З-поміж тих, на чию долю позначився мирний атом і мешканці Горностаївщини. За повідомленням управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, за станом на 1 квітня, на території Горностаївського району проживає 103 особи, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Із них: ліквідаторів – 17, потерпілих – 61, дружина померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії – 1, дітей – 24. Відповідно до виконання обласної програми соціального захисту людей похилого віку, осіб з інвалідністю та підтримки сім’ї, утвердження гендерної рівності і протидії торгівлі людьми на 2020–2024 роки від 20.12.2019 року № 1506 управлінням праці та соціального захисту населення підготовлено списки на виплату разової матеріальної допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1А, 2А, 3А та сім’ям, які втратили годувальника із числа ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС загалом на 9,5 тис. грн. До сумних рокових аварії Горностаївська селищна рада вручить 45 подарункових наборів мешканцям громади, постраждалим внаслідок чорнобильської катастрофи – на це передбачено 15 тис. грн.
Аварію на Чорнобильській АЕС донині називають найбільшою техногенною катастрофою в історії мирного атома. Нарівні з аварією на АЕС «Фукусіма-1» в Японії, що сталася 2011 року, Чорнобильській трагедії привласнено сьомий рівень небезпеки за Міжнародною шкалою ядерних подій.
Сотні тисяч людей постраждали від аварії: за офіційними даними, до ліквідації наслідків катастрофи було залучено загалом близько 240 тисяч рятувальників; близько 200 тисяч осіб було евакуйовано із зон забруднення. «Територія відчуження» стала непридатною до життя. Люди були вимушені покинути домівки; залишити квартири, городину, худобу, птицю – все, що було надбано важкою працею.

Меморіальний комплекс у Брагіному: пам’ятник ліквідатору Ігнатенку, виселені і поховані села

Зона відчуження охоплює не лише українську, а й білоруську територію. Має площу понад 4 тисячі квадратних кілометрів. На її території мешканців усіх населених пунктів евакуювали і переселили без дозволу на повернення. На долю Білорусі припало близько 60 % шкідливих викидів. До територій, які найбільше постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС належить і Гомельська область, де до весни 1986 року мешкало молоде подружжя Надії та Віталія Смолянців (нині проживають у Славному). Оскільки їхнє село Залісся Брагінського району розташовувалося на відстані 18 кілометрів від Чорнобилької АЕС, тридцять п’ять років тому разом з іншими односельцями їх спішно евакуювали із зони відчуження.


Коли стався вибух на атомній станції, люди не підозрюварили про серйозність ситуації: всі були впевнені, що на АЕС все надійно і нічого страшного статися не може, – говорить евакуйована із зони відчуження Н. О. Смолянець. – А тим паче ніхто не міг навіть припустити, якими жахливими будуть наслідки аварії. Усвідомили масштаби небезпеки лише тоді, коли сказали, що через півтори доби після вибуху на атомній станції всіх мешканців Прип’яті поспіхом евакуювали – за дві години місто спорожніло. А ми покидали домівки за тиждень після вибуху атомного реактору. Це нині ми знаємо, що у перші два дні після аварії на Чорнобильській АЕС здійснювали евакуацію лише із 10-кілометрової зони, а із зони відчуження (куди потрапив і наш населений пункт) попервах людей не те що не вивозили – навіть не попереджали про загрозу радіації. Та й перші дозиметристи в нашому селі з’явилися в понеділок, тоді як вибухнув четвертий енергоблок у ніч із п’ятниці на суботу. Люди тиждень були, так би мовити, в підвішеному стані. Особливо занепокоїло повідомлення, що від пару можуть продовжитися вибухи ядерного реактору, і тоді…


Надія Смолянець навіть день, коли за ними приїхали автобуси, пам’ятає – той Великдень, який святкували 4 травня, не забудеться ніколи. А наступного дня білоруське село Залісся спорожніло, лише деінде курка пробіжить або собака. Покидали домівки без нічого, бо сказали, що очистять територію та повернуть усіх мешканців. Лише документи дозволили взяти.

Свято 1 Вересня. Залісся, 1985 рік

– Я взяла з собою фотоальбом, навіть не знаю чому, певне на підсвідомому рівні щось спрацювало тоді, – мовить Надія Олексіївна. – Пам’ятаю, коли виїхали із зони відчуження, правоохоронці дозиметром заміряли рівень радіації в нашому автобусі. Нам не сказали, яку дозу опромінення отримали. Проте, я почула, як один із них сказав напарнику: «Це дурниця, коли я заміряв у Могилівській області – там у 600 разів більше було». Я тоді не розуміла, як таке може бути, адже Могилівська область набагато далі розташована від нашої, Гомельської. Незабаром між людьми пішли розмови, що нібито над Могилівською областю «розстріляли» радіоактивну хмару, яка йшла від Чорнобиля в бік Ленінграду. Й уся та радіація «осіла» на Могилівщині. Однак офіційного підтвердження цьому факту не знайшла.
Жінок та дітей відвезли до санаторію під Гомелем, а через деякий час направили до мінського санаторію – там перебували до осені, поки поспіхом зводили будинки для евакуйованих. А чоловіків поселили неподалік зони відчуження – у селі Вугли Брагінського району. Вони були задіяні на евакуаційних роботах, переганяли на безпечну територію худобу місцевого колгоспу та збирали урожай на полях.
– Коли приїхали до санаторію, нам сказали зняти весь одяг і дали новий, – ділиться спогадами співрозмовниця. – Постійно здійснювали контроль за здоров’ям, брали аналізи крові та робили інші обстеження. Єдине – не говорили результати. Коли Чорнобиль спіткала техногенна катастрофа й зону відчуження обпалила смертельна радіація, я була на останньому місця вагітності – очікували первістка, донечку. Тож 14 травня, коли народилася донька Марина, радість материнства поєдналася з тривогою за майбутнє. І ціле літо була обстановка, коли ніхто не знав, що буде далі, як складеться життя.
Тікаючи від радіаційного опромінення подружжя приїхало до брата Віталія – Олексія Смолянця, який мешкає у Горностаївці. Місцевість та люди припали їм до душі, й 1989 року родина Смолянців переїхала на Горностаївщину. Нині мешкають у Славному: Надія Олексіївна – вчитель початкових класів у Славненській філії ліцею № 1, а Віталій Олексійович – токар у ТОВ «ТД «Горностаївський райагрохім». Мають посвідчення евакуйованих із зони відчуження ІІ ступеня (І ступеня отримували ліквідатори).
А в працьовитому селі Залісся Брагінського району життя завмерло – лише раз на рік на Радоницю приїздять колишні мешканці віддати шану рідним, які знайшли там вічний спокій. І лише камінний знак (такі стоять біля кожного населеного пункту, з якого виселили всіх мешканців) нагадує про колись квітучі села.

Радониця. Залісся, 2016 рік

Довідково. Радіоактивному забрудненню піддалась уся територія Брагинського району (понад 2 тис. кв. км), при цьому на площі понад 60 % рівень забруднення цезієм–137 був вище 5 кюрі на квадратний кілометр. 21 населений пункт віднесено до зони проживання з періодичним радіаційним контролем, 63 – до зони з правом на відселення.
Оксана САВЧЕНКО

Про Горностаївка INFO

Перевірте також

Пролежала в землі 78 років

Цієї середи під час обходу Вербової балки майстер лісу Горностаївського лісництва В. Цвік помітив незвичний …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *