You cannot copy content of this page
На головну / ЛЮДИ / КОХАННЯ ПОЗА ЧАСОМ: наймудріші пари Горностаївської громади вітала Молодіжна рада

КОХАННЯ ПОЗА ЧАСОМ: наймудріші пари Горностаївської громади вітала Молодіжна рада

Сімейні пари, які дожили до золотого весілля, вважають це неймовірною удачею. Привітати їх з’їжджаються діти і внуки, а декого й правнуки. Та є подружжя, які у радості і горі прожили стільки років, скільки не кожній людині взагалі відведено.

Якщо говорити про абсолютні рекорди тривалості сімейних стосунків, то на такий претендують подружжя Агаєвих з високогірного азербайджанського села Зувуч. У 2007 році 126-річний Ніфтулла і 116-річна Балбеім Агаєви відзначили 100-річчя свого шлюбу. Вони ж і дали назву настільки солідному ювілею – «червоне весілля».
На Горностаївщині також є подружжя, які святкували значні річниці весілля – поєднали свої долі понад пів століття тому. Наймудріші пари громади вирішила вшанувати Молодіжна рада. Зокрема, 14 лютого, на День закоханих, пам’ятні дипломи та символічні подарунки вручили десятьом парам, які прожили в шлюбі 50 і більше років. Це подружжя Рози та Івана Сербіних із с. Маринського (у шлюбі 67 років), Валентини та Олександра Афанасьєвих із Великої Благовіщенки (65 років), Наталії та Григорія Барсуків із с. Заводівки (63 роки), Зінаїди та Володимира Нісінець із Ольгиного (63 роки), Марії та Леоніда Тарасенків із Горностаївки (60 років), Євдокії та Володимира Гадючків із Козачих Лагерів (60 років), Лідії та Олексія Матвеєвих із Козачих Лагерів (60 років), Тамари та Леоніда Козакових із Червоноблагодатного (58 років), Ніни та Василя Рожків із Каїр (56 років), Ганни та Івана Куртяників зі Славного (51 рік).


У кожної з цих поважних родин – своя історія кохання, яку згадують із трепетом. Однак секрет тривалого подружнього щастя один, і звучить так: «що б ви не робили, робіть це з любов’ю». Невтомні в роботі, вони передали у спадок дітям та онукам велике родинне багатство – кохання і повагу, працьовитість і злагоду, увагу і толерантність до старших, турботу про маленьких.
Скажімо, у Козачих Лагерях аж два подружжя, які є прикладом сімейної вірності та щасливого шлюбу. До того ж, одружилися в один рік і навіть місяць – травень 1961-го, і цьогоріч святкуватимуть ювілейну, шістдесяту, спільну весну. Це родини – Євдокії та Володимира Гадючків, Лідії та Олексія Матвеєвих. Під час вручення Молодіжною радою пам’ятних сюрпризів, вони поділилися своєю історією знайомства.

https://www.facebook.com/100013458601212/videos/pcb.1056835361392880/1127327714392505
Євдокію та Володимира Гадючків поєднали Козачі Лагері. Володимир Михайлович народився і закінчив школу в Козачих Лагерях, однак Цюрупинського району. До речі, його батьки були одними із перших переселенців, які заснували степове село у нашому районі – його також назвали Козачі Лагері. На новій малій Батьківщині Володимира й звела доля із майбутньою дружиною – йому запала в серце дівчина-волинянка Євдокія. Стали на весільний рушник. Володимир Михайлович працював завклубом, опісля трудився у колгоспі обліковцем, комбайнером. З-посеред його професій є фах учителя – після закінчення інституту, із 1961 року присвятив себе школі. І майже тридцять років викладав фізику та математику. Як зазначають односельці, він – місцевий Кулібін, має золоті руки. Наприклад, у кабінеті фізики облаштував ще тими роками тканеві штори-ролети – вигадав і зробив спеціальний пересувний механізм. Також різноманітні полички майстрував та інші пристрої. Зі школи й пішов на заслужений відпочинок.
Однак вдома не сиділося – із 1994 до 2011 року слюсарював у «Більшовику» (ПСП «Колос») і славився своїми справами, відповідальністю та вправними руками. Навіть вмовляли у сільгосппідприємстві залишитися, коли вирішив за станом здоров’я залишити слюсарну справу.
Дружину також обрав роботящу, непосидючу й метку. Євдокія Василівна пізнала нелегкої праці доярки, звідала інших професій. А понад двадцять років трудової діяльності, як і чоловік, присвятила дітям – готувала смачні обіди в шкільній їдальні. За шість десятиліть шлюбу подружжя прожило безліч радісних, а також тривожних моментів життя. Однак завжди підтримували один одного, допомагали. Та ростили дітей. Вони гарні господарі, добродушні, гостинні, ніколи не відмовлять у допомозі. Вже позаду й золоте весілля, а подружжя завжди енергійне. За роки подружнього життя згадують лише хороше й щасливі, що мають дружну родину: виховали двох дітей, мають одного внука та правнука.
Усе життя минуло у роботі й подружньої пари Лідії та Олексія Матвеєвих. Лідія Никифорівна народилася в Новоукраїнці – цього села вже й назви не залишилося на карті, лише старожили пам’ятають. Олексій Михайлович теж із невеличкого населеного пункту сусіднього села Веселе Великолепетиського району.


Олексій Матвеєв працював майстром наладчиком, комбайнером. Усі трудові роки віддавав землі – ніс почесне звання хлібороба. Коли достигала золота пшениця – у полі зустрічав світанки, а закінчував роботу із сутінками. За доблесний труд О. М. Матвеєв нагороджений орденами «Трудової слави» та «Знак пошани».
Вірна супутниця його життя – Лідія Никифорівна. Вона завжди була поряд, його опора та запорука успіху в професійній діяльності. Й сама не покладала рук: працювала різноробочою, дояркою, свинаркою. Встигала і по господарству, у дворі та на городі завжди лад. За всією непомітною жіночою домашньою роботою – турботлива дружина. А ще вона дбайлива мати та бабуся, привітна сельчанка та гарна сусідка. Подружжя виконало всі постулати: збудували будинок, посадили сад, виховали двох доньок, тішаться двома онуками і правнучкою.
– Я жила в Новоукраїнці, – розповідає Лідія Никифорівна. – Коли закінчила сім класів – пішла працювати в місцевий колгосп, на ферму. Минув час і ферму в нашому селі розформували, а корів перевели до сусідніх Козачих Лагерів. На роботу нас возили. Хоч і тяжка в колгоспі була праця, нас завжди супроводжувала пісня. Молоді було багато. Хлопці й дівчата з навколишніх сіл сходилися «на вугол» – так називали ми місце, де збиралася молодь з довколишніх сіл, щоб гуртом провести дозвілля. Так і познайомилися з Олексієм. Після весілля дев’ять років жила у свекрухи у Веселому, а потім перебралися у Козачі Лагері.

https://www.facebook.com/100023097662710/videos/841120663334515

Бажаємо мудрим подружжям Горностаївщини ще довгих років подружнього життя, любові, сімейного затишку та благополуччя.

Оксана САВЧЕНКО

Про Горностаївка INFO

Перевірте також

Спілкуйтеся з податковою службою онлайн

За інформацією управління електронних сервісів Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *