You cannot copy content of this page
На головну / ІСТОРІЯ / КОЗАКИ ДОЛУЧИЛИСЬ ДО ІСТОРІЇ

КОЗАКИ ДОЛУЧИЛИСЬ ДО ІСТОРІЇ

Записуючи спогади старожилів району, багато разів чула розповіді про Нестора Івановича Махна. Виявляється він вплинув на історію нашого селища. Зацікавили народні перекази місцевих старожилів про Нестора Івановича козаків та берегинь Горностаївського куреня Війська Запорозького Низового. Тому вони здійснили минулого тижня поїздку на батьківщину Батьки.

З розповідей старожилів та з підтверджених даних із музею м. Гуляйполя, Нестор Іванович у нашому селищі був тричі (1920 року). Першого разу, коли він приїхав, зібрав він люд горностаївський на Церковній площі. Багаті стали окремо, бідні окремо. Подивився Батько на одних та других, і звернувся до багатих: «Хочете жити – діліться». Та й поїхав до с. Каїр, бо ми були Каїрського повіту. А оскільки бідні працювали у багатих, то добре знали: що у кого можна взяти. Другого разу, коли до села завітав Нестор Іванович, бідний люд стояв при наймі зодягнений у пристойну одежину. А в одного мужика Нестор запитав: «А що тобі перепало?». На що мужик відповів з радістю, що йому перепала і корівка, бо має 8 душ дітей, і одежина, і збіжжя… Його приїзди у село відзначалися пошануванням бідних, а для багатих у нього був один лозунг: «Хочете жити – діліться».


Розповіді старожилів внесли ясність щодо жіночого монастиря, що був навпроти церкви. Кінець йому положив Нестор Іванович. Коли прибував Махно до села, то бійці його розташовувалися у будівлі земства, нині тут знаходиться «Музей народної творчості та побуту», а сам він мешкав у хаті на вулиці Партизанській, 85. Сестра цієї господині і була ігуменею в жіночому монастирі. Монахині дуже гарно вишивали богослужбовий одяг і відвозили його потім до Києва. Нестор Іванович тричі сватався до вродливої ігумені, але вона не давала згоди ні на залицяння, ні на заміжжя. Після третього приїзду Махна, ігуменя забрала всіх монахинь і подалася до Києва. Бійці, які кинулися їх шукати на конях, ніде не знайшли. На думку старожилів, більше всього, монахині скористалися підземним ходом, який ішов від Горностаївки до чоловічого Григоріє-Бізюкового монастиря. Подальша доля самої ігумені не відома.


З ідейних позицій Махно розігнав, або вони самі повтікали, і численну громаду євреїв. На той час в селі було 17 шинків та магазинів, і тримали їх євреї. Була і синагога, також тут навчали і грамоти, але лише хлопчиків. Однією з багатих була єврейка Софія Коган, яка тримала шинок і заїжджий двір, нині тут юстиція. Сама ж вона мешкала поруч, там де жила Ніна Дикун. Проходячи повз цей двір, усі ми задивляємося на дивовижне архітектурне диво – арку над хвірткою. Раніше там були викладені якісь знаки, але згодом все це заштукатурили та забілили. Але що ж воно то означало? При будівництві державою шкіл, єврейська громада взяла на свій кошт і добудувала, а потім і утримувала земську школу № 1, що розміщувалася на вулиці Однорядка (нині Шевченка), тепер тут житловий фонд. Тому вона і запрацювала раніше на один рік, а саме 1902 року, дві інші, відповідно, 1903 та 1904 р.р. А дві вчительки земської школи № 3 (більш відома нині як восьмирічна школа) покинули вчителювати і поїхали з бійцями Нестора Івановича.
Мешкали євреї, переважно, у північній частині села, тому там і розміщувалося єврейське кладовище. Те місце в народі називають Лисою горою. На жаль, від того поховання нічого не залишилося. А брати землю або глину з кладовища – то є великий гріх, тому і склалася нещасливою доля у сім’ї тракториста, який постійно возив і продавав глину.
Про повагу до Нестора Івановича з боку його прибічників і противників свідчить використання протягом багатьох десятиліть стосовно нього стародавнього українського звертання, широко поширеного у старі часи серед козаків і мешканців степів – Батько. Вживання цього звертання свідчить про надзвичайну повагу до людини майже рівну повазі рідного батька. Гуляйпільці нині слово це пишуть з великої букви. Дізналися ми і про 12 поранень Батька Махна, про сім замахів на нього більшовиками. Але він настільки прораховував своїх убивць, говорять мав неперевершену інтуїцію, можливо гіпноз, що убивцям жодного разу не вдалося зробити чорну справу. Нині Махна історія пошанувала. Безсумнівно, він був однією з яскравих постатей свого часу, а очолюваний ним рух справив великий вплив на перебіг подій. Перше, що він зробив, роздав землю бідним та і прапор у нього був чорним, кольору землі. При зустрічі із Леніним, йому почали пояснювати, що землю треба роздати селянам. На що він відповів: «Так я уже роздав».
Коли писалася стаття, до мене приїхав Дмитро Фелічкін. Він прочитав у Фейсбуці про поїздку в Гуляйполе і розповів про свого діда Михайла Фелічкіна, який колись врятував життя Махну. Працюючи в Одеському окружному суді помічником, він 1909 року подавав на підпис генералу справу про смертний вирок Махну. А оскільки Нестор на той час був ще неповнолітнім, то він запропонував замість смерті каторжні роботи. Це врятувало життя Нестору Івановичу, а в подальшому Михайлу Фелічкіну. Їдучи 1918 року в потязі біля Гуляйполя, махновці зупинили потяг. Коли подорожній назвав себе, Махно згадав про врятоване йому життя і відпустив Михайла на всі чотири боки. Про ті події можна почитати у рукописі родини Фелічкіних, який надав Дмитро Юрійович.
Цікава наука історія. Чим більше дізнаєшся – стає цікавіше, тим паче про свій рідний край. Зберегти б її для наших нащадків…


Олена ТАШКІНОВА

Про Горностаївка INFO

Перевірте також

НА ВУЛИЦЯХ ГОРНОСТАЇВКИ ДО КІНЦЯ РОКУ БУДЕ ВСТАНОВЛЕНО 158 ЛІХТАРІВ

Селищна рада повідомляє мешканцям Горностаївки приємну новину щодо відновлення вуличного освітлення. Роботи з підключення планується …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *