You cannot copy content of this page
На головну / ЛЮДИ / ВШАНУВАЛИ ЗАГИБЛИХ ТА ВІДВІДАЛИ ЇХ РІДНИХ СПІЛЬНО ІЗ ЗАСТУПНИКОМ МІНВЕТЕРАНІВ

ВШАНУВАЛИ ЗАГИБЛИХ ТА ВІДВІДАЛИ ЇХ РІДНИХ СПІЛЬНО ІЗ ЗАСТУПНИКОМ МІНВЕТЕРАНІВ

Олексій ІЛЛЯШЕНКО, заступник міністра у справах ветеранів України з питань європейської інтеграції побував у селах Маринському та Зеленому Поді на кладовищах та покладанням квітів до могил вшанував загиблих у зоні АТО Вадима Шешеню та Сергія Горо, зустрівся з їхніми рідними.

Разом з ним побували біля могил героїв та зустрілися з батьками Сергія Горо та Артема Скупейка голови Горностаївських районної та селищних рад Сергій Карпеченко та Дмитро Ляхно, волонтери Фазел Манан, Євгеній Гур’янов та Олександр Слісаренко. Олексій Ілляшенко, заступник міністра у справах ветеранів України з питань європейської інтеграції наразі перебуває з неофіційним візитом (відпустці) у Горностаївці – він звідси родом, тут проживає його рідня. Однак, використовує нагоду, щоб вивчити проблеми земляків, особливо в сім’ях військових ветеранів, відвідати могили загиблих воїнів АТО, поспілкуватися з їхніми рідними, зустрітися з ветеранами.

Задушевною, хоча й з гірким присмаком, вийшла розмова з батьками Сергія Горо у селі Зелений Под. Говорили про патріотизм, про труднощі сім’ї загиблого героя, про можливості подолати проблеми.

Мати Сергія Горо поділилася своїми переживаннями. А почала з того, що люди в селі перебувають в інформаційному вакуумі: адже в село навіть пошту не доставляють, бо немає поштарки, а в селі проживає понад 150 осіб. Люди не виписують газети, бо їх сюди не приносять.
Вона з особливою теплотою і сумом пригадувала, яким був її син – бешкетником, але патріотом.
Він, хоча й народився не в Україні, та дуже її любив. Все повторював: «Як я люблю Україну». І прапор у нього на будинку висів. А пішов в АТО, бо говорив, хто піде, якщо не я?! Коли після демобілізації він знову зібрався їхати, я його відмовляла: ти вже відвоював. нехай інші ще підуть та відчують, що таке захищати країну. Але він не послухав, ще й інших із села загітував. Пішов знову в АТО, аби потім започаткувати свій бізнес – мріяв про міні-ферму.
Мати Сергія розповіла й про свої передчуття напередодні тієї трагедії. Бо материнське серце мабуть відчувало…
Ще до його від’їзду, коли він був удома, мені все ввижалася чорна машина біля двору та військові біля неї. Я ще себе розраджувала: ну що може статися, адже син удома? А коли сталася біда, і невістка мені зателефонувала, щоб я прийшла… Вийшовши з двору побачила чорну машину та військових – і все зрозуміла… Але не вірила та все телефонувала і телефонувала синові. Гудки були, та він не відповідав… Ми до останнього не вірили, що Сергія вже немає, поки його не привезли. Тепер ходжу на могилку щотижня, хоча мене всі умовляють, що так часто це робити не треба.
Батьки Сергія Горо розповіли й про труднощі, які доводиться долати сім’ї загиблого сина. Адже невістка не може влаштуватися на роботу, внучка вступила до університету на бюджет, але не отримує стипендію, бо не вистачило декілька балів, а в той час ті, хто вступив з окупованої території Донецька – отримують. Вчиться в Одесі. А там говорять, якщо з Херсона – то нехай Херсон і виділяє допомогу.
Заступник міністра у справах ветеранів України Олексій Ілляшенко визнав, що це несправедливо, коли військовий захищав державу, чи загинув за неї, а пільги має надавати регіон чи громада.
На жаль, наше Міністерство не багате, ще й чимало коштів його бюджету забрали на боротьбу з коронавірусом, сказали достатньо того, що є, – зазначив Олексій Ілляшенко. – Але ми сьогодні говоримо, що в Кабінеті Міністрів мають зрозуміти: просимо гроші не на розмови про патріотизм, а на те, щоб забезпечити нормальне життя, як ветеранів, так і родини загиблих. Тому відстоюємо позицію, аби пільги надавалися на рівні держави.
Стосовно внучки – доньки Сергія – пообіцяв розібратися й, по можливості, посприяти, аби вона отримувала стипендію. Олексій Ілляшенко повідомив батькам Сергія Горо, що в Києві відбувся Всеукраїнський забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України», до якого долучилося понад 700 учнів та педагогів з 32 команд навчальних закладів з усіх куточків України. З-поміж тих, за кого бігли – був і Сергій Горо. За нього біг Павло – брат Дмитра Моцака, помічника Олексія Ілляшенка (він родом із Зеленого Поду). На його грудях був напис «Біжу за Сергія ГОРО». Тож Україна пам’ятає своїх героїв.


Про пам’ять говорили і з матір’ю Артема Скупейка – до неї завітали у Горностаївці. Згадували, як загинув Артем, говорили про патріотизм та вандалів, які подекуди нівечать пам’ятники та могили загиблих воїнів.
Як висновок розмови: у кожного з ветеранів чи рідних загиблих воїнів – своя історія. Але усіх українців має об’єднувати один біль – біль втрати і подвійна відповідальність виховати і вивчити їхніх дітей. Вони, захисники України, ціною власного життя і благополуччя своїх рідних відстояли незалежність і майбутнє країни. І держава повинна долучатися до розв’язання проблем їхніх родин.


Любов РУДЯ

Про пріоритетні завдання Мінрегіонів та позицію Олексія Ілляшенка – в окремому матеріалі.

Про Горностаївка INFO

Перевірте також

НА ВУЛИЦЯХ ГОРНОСТАЇВКИ ДО КІНЦЯ РОКУ БУДЕ ВСТАНОВЛЕНО 158 ЛІХТАРІВ

Селищна рада повідомляє мешканцям Горностаївки приємну новину щодо відновлення вуличного освітлення. Роботи з підключення планується …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *