You cannot copy content of this page
На головну / ЛЮДИ / ЯКИМИ БУЛИ МОЇ ЛІТНІ КАНІКУЛИ? – ГОРНОСТАЇВЦІ ПРО НАЙЯСКРАВІШІ СПОГАДИ ІЗ ДИТИНСТВА

ЯКИМИ БУЛИ МОЇ ЛІТНІ КАНІКУЛИ? – ГОРНОСТАЇВЦІ ПРО НАЙЯСКРАВІШІ СПОГАДИ ІЗ ДИТИНСТВА

 Літо: чудова пора,  для дітей – канікули!!! Але в різних поколінь були різні розваги та різні можливості… ГорностаївкаСН.info  запропонувала  мешканцям району поділитися найтеплішими спогадами свого дитинства: як проводили літні канікули, будучи школярами 50-х – 90-х років, не маючи комп’ютерів та смартфонів, а дехто й телевізорів...  І ось які історії почули.


Любов ЖИВЧАК,
смт Горностаївка

Праця, кіно, книги… і кавунячий мед

Здавалося б, мої дитячі роки залишились ген-ген далеко позаду. Але коли попросила земляків поділитися своїми згадками про літні канікули, сама подивувалася, поглянувши на місця моєї «бойової» слави 60 років тому – наскільки чіткі спогади спливають…

Моє дитинство проходило в степовому селі у 50-і роки, коли селянам жилося нелегко. Батьки працювали в колгоспі за  «трудодні»: у батька була стабільна робота – столяр, а мати «різноробоча» – на прополку ходила, солому скиртувала.

З дитинства нас привчали до роботи – спочатку гуси я пасла за селом (прямо як по Шевченку!) на траві, а потім на скошеному полі. А після 4-го класу – вже в полі на прополці з матір’ю була: тоді на кожен двір у колгоспі наділяли ланку буряків та кукурудзи, то їх  треба було прорвати, прополоти та зібрати урожай і здати. Качани кукурудзи та буряки збирали, коли вже в школу ходили, тож після занять також ішли в поле.

У серпні достигали кавуни і їх видавали на трудодні. Кавунів було багато, тож  з них варили мед – цукру в магазині тоді не було можливості купити, а це було таке солодке лакомство… Та щоб зварити той кавунячий мед, треба було дуже багато докласти зусиль: спочатку вичавити камінчиком м’якиш кавуна, перетерти його на решето, потім процідити на сито – і тільки  потім отриманий сік варити. А варився мед цілий день в садку на вогнищі, і його треба було безперервно помішувати (а батьки ж на роботі!) аж доки не випарується вода і залишиться густа медова маса. Взимку з меду пекли смачні коржички.

Із 7 класу вже працювала на току та цегельному заводі – був такий у селі, де виробляли та випалювали червону цеглу, з якої клали печі та груби. Там уже нам платили, хоча й копійки, але то були «живі» гроші.

З розваг найбільше запам’яталися походи в кіно – не пропускали жодного сеансу. І хоча грошей не було (платили тоді батькам «натуроплатою» – на трудодні видавали зерном, кавунами тощо), ми все ж знаходили вихід: бувало з курника «видереш»  2 яйця, здаси в магазин – і нам з братом на кіно вистачало, бо ціна білета була 5 копійок і за яйце скільки ж платили. Кінофільми були здебільшого про війну.

Дуже любила читати, але щоб взяти цікаву книгу в сільській бібліотеці треба було ще й в чергу записатися. Увечері часто збиралися біля чийогось двору та влаштовували концерти для батьків. Але справжнім святом були моменти, коли після косовиці у вихідні возили купатися на річку в Заводівку чи на балку. Везли в кузові «полуторки», а їхали обов’язково з батьками.

У таборі жодного разу не була. Пам’ятаю, брат одного літа в Горностаївку в табір поїхав, то все листи писав, щоб його забрали звідти – телефони ж тоді  були лише на пошті та в конторі колгоспу.

Напередодні першого вересня видавали «натуру» на зароблені трудодні. Отож батьки записувалися в чергу на поїздку в Каховку на базар, щоб продати зерно і нам скупитися до школи – шкільну форму, книжки та зошити (тоді не видавали в школі книжки і їх треба було купувати). Ото вже було радості чекати: а що ж тобі куплять? А якщо не купили – то скільки було розчарувань…


Тетяна ПРЯДКА,
смт Горностаївка

Канікули – то були трудові будні

Для мене канікули були трудовими буднями. Адже вони припали на  60-ті роки минулого століття. А яке тоді було життя – відомо тільки моїм одноліткам…  Уже після четвертого класу мати – рядова колгоспниця – почала брати мене на роботу в поле рвати горох, збирати помідори, полоти кукурудзу, вибирати коноплі. Крім того, пасти корову, яку тримали чотири сім’ї по тижню – це був мій обов’язок. І мала величезне задоволення, коли в обідню перерву могла побігти на Дніпро купатися.

За 10 років навчання в школі була один раз в піонерському таборі та один раз на морі, будучи делегатом 3-го Всесоюзного зльоту піонерів в Артеку (1967 р.). Із екскурсій найбільш пам’ятна, коли батько – шофер на вантажній машині – в кузові(?!) возив старшокласників у Київ за 200 кілометрів.

Звісно, влітку були і безтурботні ігри з друзями, бо вільний час ми з ровесниками заповнювали іграми у волейбол, настільний теніс, хлопці були хорошими футболістами. Словом, ми  були дуже непосидючі, постійно щось вигадували, влаштовували якісь концерти, дома ніхто не відсиджувався. Нас майже силоміць заганяли ввечері додому.  Жили цікавим і корисним життям без дискотек, наркотиків, пияцтва. Все ж, дивлячись сьогодні на нинішніх дітей та їхні можливості, розумію, що багато чого в моєму дитинстві  не було…

Валентина ДОЛИНСЬКА, село Червона Поляна

 Яскрава, безтурботна сторінка життя

Відпочинок був обов’язково після роботи. Радгосп “Горностаївський” у селі Червона Поляна в 70-их роках  багатющий був: сади, виноградники, ставок (заповнений рибою).

З раннього ранку бігли на роботу в сад (тоді приймали всіх, хто міг вилазити на дерево…) А збирали ми, починаючи з ранньої черешні і до пізніх яблук та груш! Усе було в саду: вишні, сливи, абрикоси, арабські абрикоси, персики, виноград – їж скільки влізе! Але норму треба було назбирати і ще ж додому давали піввідра для закрутки. А взимку пишались “власною заготовкою”!

Відпрацювали до 14 години і на ставок: купатися, пектися на сонці, аж носи облазили! А гралися у що завгодно:”у квача”, “у гілки”, “гуси-лебеді”, ” море хвилюється”, “піжмурки” тощо.

А ще у радгоспі сторож у садах був, на коню верхи їздив. Так ми просили покататися. Яке ж це щастя було верхи у сідлі!!! На коняці!!!

Брат мій старший воду возив у великій діжці для робочих, а після роботи треба було приглянути за Куклою (так кобилу звали): розпрягти, нагодувати, розчесати гриву та хвіст і відігнати на конюшню. Сідав брат верхи (без сідла) і мчав галопом, а ми заздрили!

До пізньої пори гралися на вулиці, допоки з лозинякою не загонять митися-спати  – бо ж рано на роботу!..

Канікули так швидко пролітали!!!

Велика радість була поїхати відпочивати з друзями на море (був міжколгоспний наметовий табір у Скадовську). Цей відпочинок запам’ятався на все життя!!! А ще “Молода гвардія” в Одесі – це вже пізніше, коли у 8 класі навчалася.

А останні мої шкільні канікули не забудуться ніколи: всі мої однолітки відпочивають, а я працюю на “вісовой” – бо батько так сказав! Вранці підйом о 4.30 – адже о 5.00 – наряд, а ще їхати у Зірку – батько там був агроном (Царство небесне йому). З роботи їхала за кермом мотоцикла з каляскою!!!

Увечері всі на танці – а як же без мене?! Не відставала, хоча й не висипалась…

Ось така була життєва позиція… А скільки ще не встигла розповісти… Можна було б книгу написати! Щастя наше…

 

Поліна КОПИЛОВА, смт  Горностаївка

Найбільше любила відпочинок на свіжому повітрі

Пригадалося,  що ніяк не нудне дитинство було у нас у 90-х роках минулого століття. Канікули проходили як у розвагах  та іграх, так і в праці. Батьки ж на роботі, тож зранку обов’язково  треба було поратися  вдома по господарству: по траву для птиці ходила за село;  корову тримали – так аж на кінець безкрайнього (як тоді здавалося) городу, тягла по 2 відра води, та сапет зеленої маси, щоб напоїти та нагодувати корову.

Розваги ми для себе самі вигадували, але головне – багато часу проводили на свіжому повітрі і  я найбільше любила ці години відпочинку. Ближче до обіду збиралася наша вулична “банда”-  діти сусідські – тоді  було якось більше дітей. Усі дружили, часом  дралися і ворогували з дітьми сусідніх вулиць. І починалися ігри-піжмурки, біганина, вуличні концерти, робили «будиночки»  на деревах. Таємно брали з дому сало та яйця і жарили їх у знайдених бляшанках на розведеному «несанкціонованому» вогнищі.  Нам було дуже весело.

А вже пізніше, коли  наставала жара, бігли на річку. Усі так добре плавали,  що з друзями запливали, здавалося, аж до середини річки, а мама й не знала – бо більше б не пустила на річку. Любили довго сиділи у воді – до синіх губ та гусячої шкіри…
 Як тільки ми не забавлялися: навіть горох з колгоспного поля крали – такий  смачний він був; до колгоспної бригади  на тварин – коней, корів, телят – дивитися  ходили. Колись знайшли великий смітник і притягли додому “добра” звідти – за що і була послана мамою у зворотному напрямку із тим “багатством”.
Загалом, чого тільки не придумували, аби не нудьгувати  під час канікул. Нинішніх дітей, здається, важко зрушити з місця – сидять переважно за планшетами…

Тетяна БУГРЕМЕНКО, смт Горностаївка

Гуляли до пізньої ночі –

доки не загонять додому

Мої шкільні роки припали на 90-ті  роки минулого століття. І літні канікули ми дуже чекали – бо можна було розважатися, не думаючи про уроки. Я пам’ятаю, як ми грали в піжмурки, «квадрата», та ще… вже й не пригадаю, як називалася та гра, де весь асфальт обмальовували великими колами і робили з них будиночки, а потім один до одного в гості ходили. Дуже часто  стрибали  «в резинку» (і якщо в когось була вже резинка модна – спеціальна з магазину –  ото вже та особа була ну дуже крута! І не дай Боже, комусь випаде черга вже ввечері піти за водою для всіх друзів на вулиці – оце вже було страху, що загонять додому.

А ще  добре запам’ятався бутерброд дитинства: хліб мокрий з водою та цукром – ух, яка смакота, особливо,  якщо цей хліб ще й колгоспний. У нас ніхто ніколи не працював у колгоспі, а сусіди працювали, і в них завжди був колгоспний хліб, тож, якщо ми мінялися хлібом – це було для мене велике щастя. Я й досі люблю колгоспний хліб!

Ще гралися ляльками Барбі, робили будинки для них з картонних коробок, клеїли шпалери в них, вирізали двері, вікна… Пам’ятаю, як одного разу мій тато для ремонту свого мотоцикла відрізав «стіну будиночка» на якісь свої штучки, ото вже реву було!.. А вже як підросли, то фарбували нігті яскравими лаками (вони тільки з’являлись тоді), і йшли на дискотеку до сусідського двору. Весело було!  


Олександр СОЗОНОВ,
смт Горностаївка, 12 років

Літо я чекаю з нетерпінням

Це моя найулюбленіша пора року. І не лише тому, що  влітку у мене день народження, але й тому, що це найбільші канікули – можна на повну відпочити від навчання.

Зазвичай, ми з братами  літо проводимо під наглядом бабусі – батьки ж працюють. Тож іноді, коли бабуся зайнята домашніми турботами, мені доводиться пильнувати молодших братів, бо вони ще дошкільнята.

У нашій сім’ї є традиція:  щороку на Івана Купала ми всі подорожуємо до Херсона –  і для нас це справжнє свято. Саме 7 липня в день народження мого дядечка Івана. Там на баркасі ми їдемо на понтон. Цього року я був приємно здивований красою – берег річки повністю був уквітчаний лататтям. Відпочивали ми активно: грали у волейбол, дуже багато купалися, смажили шашлики…

 Коли поверталися з відпочинку, то мої молодші братики Діма та Коля були настільки втомлені, що заснули в таксі. У Херсоні ми були недовго – лише два дні, оскільки через сьогоднішню ситуацію з коронавірусом всі розважальні заклади були закриті.

Влітку мені дуже подобається ходити зі своїми друзями купатися на центральний пляж нашої Горностаївки. Полюбляю стрибати з пристані та пірнати з маскою. Але на цьому мій відпочинок не обмежується. Також  люблю «поганяти» на велосипеді, а оскільки я чув від інших, що симпатичний – дівчатка заглядаються на мене –  я залюбки катаю їх на велосипеді. Взагалі влітку добре – не  потрібно рано вставати, можна досхочу виспатися. «Сиджу» в соціальних мережах – там багато цікавих ігор та фільмів.

Думаю, ці теплі спогади живуть у нас завжди. Просто у свій час ми акуратно їх упакували і поставили на найвищу поличку в стелажі своєї історії. У швидкому щоденному темпі зовсім не вистачає часу переглядати ці «файли». Але вони чекають і нагадують про себе у слушний момент, аби ми пам’ятали, хто ми є і звідки родом. 

Збирала спогади Любов РУДЯ

Про Горностаївка INFO

Перевірте також

КОСТЯНТИНІВСЬКА ОТГ ОТРИМАЛА ДВА ШКІЛЬНИХ АВТОБУСИ

Минулого тижня Костянтинівська ОТГ отримала два нових автобуси для закладів освіти – Костянтинівського та Червонополянського. …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *