You cannot copy content of this page
На головну / ЛЮДИ / УКРАЇНА НЕ ГОТОВА ДО РИНКУ ЗЕМЛІ

УКРАЇНА НЕ ГОТОВА ДО РИНКУ ЗЕМЛІ

Сьогодні аграрії України з острахом чекають остаточного ухвалення закону про відкриття вільного ринку землі. Минулого тижня законопроект про відкриття в Україні ринку землі Верховна Рада ухвалила у першому читанні. Голосували лише депутати з фракції “Слуга народу” та позафракційні. На жаль, до голосу народу ніхто не прислухається, не реагують на протести аграріїв, а вимогу провести референдум ігнорують. Хоча за  листопадовим опитуванням “Центру Разумкова» 68,3 % громадян проголосували б за продовження мораторію.

Нині на телебаченні та у ЗМІ ця тема гаряче дискутується. При тому інколи аргументи бувають не лише цікаві, але й брудні. Як можна порівнювати володіння земельною ділянкою та можливість її продажу з власністю автомобіля чи житла? Найбільше вражає, що в переважній більшості цю реформу обговорюють люди, які далекі від села, від проблем його мешканців.
Ні для кого не секрет, що села вимирають, соціальна сфера обмежується школою та сільським клубом, розбиті дороги і, як наслідок, – люди не можуть отримати послуги автобусного сполучення, якісної медицини, освіти, товарів першої необхідності.
Крім того, з часу розпаювання земель більшість власників паїв досягли пенсійного віку, а то й пішли за межі життя. Нащадки, які отримали спадщину, частково проживають у містах, тож де успадкований пай, що з їхньою землею – вони переважно не знають. На мою думку, це саме та категорія власників, яка готова за нормальні, на їх погляд, гроші продати свою частку-пай. Їх не цікавить і не засмучує стан життя в цих селах та проблеми сільських мешканців.
Хочу поставити декілька запитань нашій владі, що в турборежимі проштовхує продаж землі. Насамперед, який український фермер сьогодні може думати про купівлю землі, якщо цьогоріч обвалили ціни на сільськогосподарську продукцію; які підприємства, подібні «Райагрохіму», можуть планувати купівлю землі, якщо у нас «вкрали» повернення пільгового ПДВ, а відсотки на банківські кредити становлять 17–20 % річних? Що буде з тими фермерами та підприємствами, які вже орендують паї та уклали угоди ще на певний період, довели їх до ладу, придбали техніку, відновили зрошення, створили робочі місця, підтримують соціальну сферу? А що буде з людьми, які проживають у цих селах, яка доля фермерів та куди йти їхнім працівникам, більшість яких, на жаль, уже немолоді?
Виникає ще одне цікаве запитання: чому до цього часу земля, яка належить державі, не передана в повному обсязі територіальним громадам, хоча законодавчі підстави для цього є? Чому зволікають? Аби тим, хто в цьому зацікавлений, було що продавати?!
Та й невже не зрозуміло, що простий продаж землі – це «гроші одного дня», які не стануть імпульсом для зростання економіки. Що місцеві бюджети залишаться без колишніх фінансових надходжень: зникає оренда – зникає й ПДФО. Не буде й підтримки з боку агровиробників у вигляді соціальної допомоги – будівництва доріг, ремонту дитячих садочків, шкіл тощо.
І коли кажуть, що з відкриттям ринку землі роблять благо для пайовика – це не так. Яке ж тут благо: продав землю – і ти вже не власник, один раз кошти отримав – і все, більше ніякої підтримки, яка сьогодні існує на постійній основі оренди.
Не хочу, аби склалося враження, що я песиміст, але ці питання болючі для мене та моїх колег. Я не проти ринку землі. Та кожен із нас знає, що наразі до продажу землі Україна не готова. Адже нині ще не заповнений кадастр земель України, належним чином не проведена оцінка земель, не навели лад в орендних відносинах, не врегульовано питання про продаж землі українцям із подвійним громадянством, бентежить і дозволена межа продажу землі в одні руки – 200–210 тисяч гектарів. Як приклад – наше підприємство орендує 4 тисячі гектарів.
Зрозуміло, що ринок землі потрібен. Але в цьому питанні потрібна й виважена послідовна політика. Якщо ми бездумно зробимо вільний продаж землі так, як наші політики на початку 90-х зробили з промисловістю, просто отримаємо нових олігархів – земельних. Ми вже маємо гіркий досвід: давайте пригадаємо приватизацію заводів та фабрик – де вони поділися і кому сьогодні належать? Прізвища цих людей нам відомі. А приватизація лише «Обленерго» боляче б’є по кишені кожної сім’ї та підприємства.
Тому я вважаю, що земельна реформа має бути прозорою, обговорена на всіх рівнях, враховані думки та досвід усіх сторін. Не треба її впроваджувати у спринтерському режимі, бо земля – це останнє наше багатство, це та земля, яку відстоюють сьогодні на Сході України наші воїни. До того ж, треба пам’ятати, що збереження Україною власності на землю – це питання продовольчої та національної безпеки українців.
Юрій ВАСИЛЬЄВ, директор ТОВ «ТД «Горностаївський
райагрохім», помічник народного депутата Ігоря Колихаєва

Про Горностаївка INFO

Перевірте також

ХЕРСОНЦІ СПЛАТИЛИ 271 МІЛЬЙОН ГРИВЕНЬ ВІЙСЬКОВОГО ЗБОРУ

За 11 місяців 2019 року платники податків Херсонської області перерахували до державного бюджету 271,5 млн. грн. військового збору. Це на 29,3 млн. …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *