You cannot copy content of this page
На головну / ЛЮДИ / СПОГАДИ СВІДКІВ ГОЛОДОМОРУ ПОТРЯСАЮТЬ

СПОГАДИ СВІДКІВ ГОЛОДОМОРУ ПОТРЯСАЮТЬ

Пізнання історії – це добре. Питання в тому, що із минулого пам’ятати і як його розповідати. Правду забороняли, а дійсність пам’ятав народ, бо він усе те пережив.

Зі спогадів Любові Іванівни Яценко (мешкала на вул. Шевченка, 272): «Це було 1947 року. Мій батько Іван Васильович Галушка працював на Горностаївському заготзерні. Повз нашу хату кіньми, волами (машин тоді ще було мало) звозили зерно на зерносховище. Склади стояли заповнені, частина зерна лежала просто неба – гнила. Працівники, йдучи додому, набирали зерна в кишені, чоботи… Майже в кожній сім’ї були ручні жорна, мололи ними й рятувалися від голоду. А дітей тоді сім’ї мали по 7–8 – спробуй, нагодуй! Наша сім’я теж була багатодітна.
Якось батько прийшов і, плачучи, розповів, як висипали вночі у річку Бистрик зерно, яке вже згнило. Розповідав і плакав, бо знав як люди голодують.
Одного разу до нашої хати зайшло багато чоловіків. Усе перевертали, щось шукали, однак у нас крім злиднів нічого не було. Батька забрали. Мати довго голосила, плачучи промовляла: «Чим же я вас годувати буду?». Згодом у Будинку культури, який розташовувався у колишній церкві, відбувся показовий суд. Пам’ятаю, людей багато прийшло. Судили 12 чоловік, у тому числі й нашого батька. Дали їм по 10 років. Хто в Сибіру згинув, а нашого через 5 років відпустили, бо мав дуже багато дітей. Тоді масово людей саджали до в’язниці, особливо селян. Кого за п’ять качанів, кого за зерно в кишенях… Присуджували найменше п’ять років, а найбільше – 20. На людей накладали непосильні податки. У колгоспі працювали без вихідних. Через великі податки вирубували фруктові сади. Податки не платили лише на груші дички та шовковицю. Худобу також вирізали, бо потрібно було здати наприкінці року шкуру.»


Особисто для мене, краєзнавця, це були несподівані сторінки історії. 1947 рік – і голод! Про це також довго мовчали. І лише тепер дають цифри – 2,8 млн людей померло 1947 року. Така тоді була система, люди виявилися беззахисними. А Україна постачала зерно і в Росію, і в Європу… В Україні стало можливим говорити про голодомор лише з 1987 року.


Олена ТАШКІНОВА

Про Горностаївка INFO

Перевірте також

ПРЯМИЙ ЕФІР

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *